Зараз багато хто пише: "Трамп здав Україну". Україна - велика країна, а не пляшка з під пива. Ніхто її здати не може. Поки українська влада і суспільство не втратили волю до опору, країна зможе боротися і перемагати.
Путінська пропаганда зараз намагається деморалізувати Україну, нагнітаючи панічні настрої у зв'язку з останніми подіями. Не будемо їй допомагати.
Не треба робити трагедію з того, що два старі му**ки півтори години несли словесний понос по телефону. Трамп, напевно, розповідав Путіну про свої героїчні подвиги по поверненню в Макдональдс пластикових трубочок, перейменуванню географічних об'єктів і перетворенню Гази на Рив'єру. А Путін просвіщав Трампа з приводу свого права першої ночі з Катериною 2 і взаємовідносин Рюриковичів з половцями і печенігами. Два старих неадеквата залишилися один одним задоволені. Наступного разу домовилися обговорити всі ці цікаві теми очно, шкода, що не в палаті дурдому.
Жодних угод вони поки що не підписали і, зважаючи на те, що кожен із них вважає себе напівбогом і живе у власному шизосвіті, до чогось конкретного їм буде важко домовитися. Найімовірніше, їхня зустріч буде настільки ж "продуктивною", як численні побачення Трампа і Кім Чен Ина.
Україна - не колонія США (що б там не вякала російська пропаганда) і сама ухвалюватиме будь-які рішення. Що може зробити проти неї Трамп? Тільки одне - повністю припинити їй допомогу. Так він це вже, по суті, зробив. Нових пакетів допомоги, на кшталт байденівських, від нього чекати не доводиться. Хіба що в разі, якщо він посвариться з Путіним з приводу використання пластикових трубочок у Макдональдсі або презервативів під час спілкування з Катериною 2. Якщо це і станеться, то навряд чи скоро.
Тож повторюю тут те, що я написав відразу після перемоги Трампа на виборах.
Ну попричитали і досить, пора переходити до конструктивного порядку денного. Зараз потрібно терміново, не чекаючи неминучих проблем, розпочинати роботу зі створення європейської коаліції з підтримки України, автономної від США (апдейт: така робота вже активно ведеться, див. останню заяву семи найбільших європейських країн і глави Єврокомісії про посилення підтримки України). У старенької Європи гроші є і зброя теж. І вона кровно зацікавлена в тому, щоб Україна вистояла, інакше наступною буде сама Європа. Є особливо мотивовані найбагатші країни - Норвегія, наприклад.
Раніше європейці звично сподівалися на США. Зараз сподіватися нема на кого. Доведеться самим брати відповідальність за безпеку на континенті - допомагати Україні не слідом за США, а грати в цій справі першу скрипку. Тільки в цьому порятунок України і самої Європи.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
