Агресор із переламаним хребтом: на яких умовах може бути досягнутий мир на переговорах у Туреччині

Росія змушена йти на переговори про припинення війни в Україні / Фото Reuters

Вимоги недоімперії до України пом'якшуються з кожним днем провалу її "операції з гуманітарних бомбардувань міст України".

Переговори з РФ у Білорусі остаточно перетворилися на балаган, де на потіху демонструють виродків. Цього разу роль політичного Квазімодо виконував Янукович.

Це ж наскільки тупі росіяни, якщо намагаються засунути на гауляйтера персонажа, якого люто ненавидять навіть на Донбасі. І в Донецьку його грохнуть швидше, ніж у Києві. Загалом, Федоричу саме час знову волати: "Астанавітєсь!».

На відміну від української делегації, члени якої постійно і безпосередньо спілкуються з президентом Зеленським, російська просто не має до Путіна доступу. Всі ці лишньохромосомні мединські можуть лише щось передавати через ланцюжок посередників, причому, виключно вірнопідданичне. Тому переговори в Білорусі абсолютно безперспективні в плані завершення війни, вони взагалі не про це. Дай Бог, щоб запрацювали реальні гуманітарні коридори, що вкрай необхідно.

Читати такожТри сценарії розвитку війни в Україні: чому Росія вже програла

А от переговори, анонсовані на 10 березня в Туреччині, куди серйозніші.

От якраз в Анталії відбудеться перша розмова не про припинення вогню, а про припинення війни. І будуть проговорюватися умови, на яких потенційно це може статися.

Читати такожЧому війна неминуче прийде в Росію

Перш за все, переговорні позиції безпосередньо залежать від військових позицій на театрі бойових дій. Зверніть увагу, як пом'якшуються вимоги недоімперії із кожним днем провалу її «операції з гуманітарних бомбардувань міст України».

Мій прогноз: перехід до позиційних боїв, накопичення сил і озброєння, що поставляється Україною, перехід у контрнаступ за низкою напрямків, загроза ядерного удару з боку Москви, шок у світі і продовження збройного опору України, вимушений вихід РФ на переговори про припинення війни.

А тепер про умови, на яких погодиться укласти мир, ні, не наша влада, а український народ, який піднявся на Визвольну війну, зазнав важких жертв, але переломив хребет агресору. Особливо підкреслюю, це не інсайдерська інфа, це суто особисті оцінки ситуації.

Читати такожАрмія бомжів і волоцюг: чому Росія програла війну, а Україна ще її не виграла

Отже, на мій погляд, можна обговорювати:

  1. Невходження до НАТО (нафіг нам ця вічно обережна структура?!). Зверніть увагу – невходження до блоку НАТО, а не позаблоковість, тому що новий оборонний блок може якраз сформуватися навколо України.
  2. Фіксація статус-кво Криму: юридично український, фактично під контролем РФ, юристи-міжнародники зможуть сформулювати, що ми від Криму не відмовляємося, але не маємо наміру повертати його військовим шляхом – аналог Тайваню для Китаю.
  3. Донбас стає українським без жодних застережень – дипломатичним або військовим шляхом. Насправді, нинішній Донбас – це неабиякий головняк (хоча там нас таки зустрічатимуть нечисленними квітами!). Але без зримої перемоги українці на світ не погодяться. Відвойований Донбас якраз і буде такою перемогою (зрозуміло, з дотриманням всіх стандартів ОБСЄ – ще одна структура, яка вміє ховатися від реальних проблем).
  4. Світ поетапно знімає санкції з РФ.

Читати такожЧому Путін постарається завдати максимальної шкоди в найближчі дні-тиждень

Викладений підхід міг би стати переговорною базою. Це в жодному разі не капітуляція. Але Путін зможе перші два пункти втюхати через ТБ своєму недалекому глибинному народу в якості тріумфальної реалізації плану "спецоперації" проти України.

Олександр Кочетков, політичний аналітик

Новини заразКонтакти