Не встигло висохнути чорнило на підписаному Шойгу договорі про вивезення українського зерна, як він обстріляв одеський порт.
І одразу почалося звичайне російське свинство: це не ми, це ми, але не так, як ви говорите, а ви самі теж хороші і т. д. І з усього цього словесного проносу, що став уже звичним, не можна зрозуміти головне: навіщо? Навіщо це було потрібно? Яка мета?
Це питання від самого початку путінського вторгнення ставлять собі всі, хто хоч трохи замислюється про те, що робить Росія в Україні. І ніхто не може сформулювати нічого розумного. Набір якихось диких і безпорадних гасел…
А оскільки так, то чому і в даному конкретному випадку повинна бути якась логіка, раз її немає і в цілому? Так, такі вони і є, нинішні російські правителі: однією рукою підписують угоду, а іншою – її порушують менше, ніж через добу, після підписання. І при цьому вимагають, щоб з ними знову сідали за стіл переговорів і починали значно масштабніші переговори про мир... І щиро дивуються, що їх візаві не бачать у цьому сенсу.
Але ще більший подив викликають ті люди на Заході, які продовжують бубоніти мантру про те, що «переговорам немає альтернативи». Сподіваюся, що після цих подій їх стане все-таки значно менше. Я залишаюся досить високої думки про людство, щоб вважати, що воно абсолютно не здатне вчитися на таких кричущих прикладах.
От і відомий путініст, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан знову заявив, що потрібно вести переговор, і додав, що Росія має «асиметричну» перевагу над Україною і тому перемогти Росію неможливо.
Я вже не перший раз стикаюся з цією тезою про неможливість перемоги над Росією. І чітко бачу, як його настирливо проштовхують усіма можливими способами кремлівські пропагандисти, агенти впливу і просто «корисні ідіоти». І що, мовляв, даремно Захід намагається допомагати Україні, цим він тільки затягує час і збільшує кількість жертв. Все одно все скінчиться неминучою перемогою Росії тому, що нічим іншим закінчиться не може.
Читати такожЗерновий зашморг для України
На це я можу сказати наступне. По-перше, це чиста калька з геббельсівської конструкції про те, що даремно США допомагають Англії і СРСР, оскільки перемога Німеччини неминуча, а своєю допомогою американці тільки затягують час і збільшують тяготи війни для всіх сторін конфлікту.
А, по-друге, мені хочеться запитати у цих трубадурів неминучої путінської вікторії: а чого ж він тоді досі не переміг? Ну, раз перевага "асиметрична". (До речі, я не дуже розумію, що означає ця орбанівська «асиметрична» перевага. А що, хіба перевага буває "симетричною"? Взагалі-то всяка перевага "асиметрична". На те вона і перевага. "Симетричною" буває тільки рівність.)
Читати такожМіст у Херсоні тріщить, високоточні снаряди їдуть в Україну: сто і одна причина для істерики Росії
Зазвичай ті, хто слідує путінським шпаргалкам, кажуть, що досі не перемогли тому, що «по-справжньому ще не починали», і тому, що Захід навіщось дає Україні досить ефективну зброю і, тим самим, продовжує агонію київського режиму.
Одразу у мене виникає цілком резонне питання: А навіщо було починати не «по-справжньому», а на півшишечки? Так, щоб затягнути свою "неминучу" перемогу і угробити всю свою нову техніку і всі свої добірні частини? В чому сенс такої «стратегії»? Чому відразу "по-справжньому" не почали? Давно б уже бобик відмучився і російський триколор красувався над Києвом.
Читати такожПоганий і ще гірше: два сценарії, які чекають на Росію
І раз Захід дає Україні таку зброю, яка може затягнути конфлікт на такий тривалий період, значить якщо він поставить багато такої зброї, то Україна взагалі може перемогти? Це ж логічно? А, значить, перемога Росії не така вже неминуча? Значить існує певний набір умов, при виконанні яких Україна переможе?
Я давно помітив, що російські пропагандистські наративи при всій їхній удаваній переконливості і очевидній простоті не витримують розбору на складові елементи. Як тільки ти розбереш таку конструкцію на частини, одразу вилазять невідповідності, логічні натяжки і внутрішні протиріччя.
Альфред Кох, російський політик і бізнесмен, колишній заступник голови Уряду РФ (1997), екс-голова Держкоммайна Росії