У міру публікації фактів масових вбивств, тортур, зґвалтувань, грабежів та інших злочинів, скоєних армій і спецслужбами Росії в Київській області стає очевидним, що саме Москва називає "денацифікацією" України. Плани цієї "денацифікації "були опубліковані 4 квітня інформагентством РІА Новини у формі статті їх колумніста і одного з ідеологів рашизму Тимофія Сергейцева "Що Росія повинна зробити з Україною".
Поява даної статті - не випадковість, як і не випадковий її автор. Це реакція ра**истів на публікацію про те, як виглядають на практиці слова Путіна і Лаврова про "денацифікацію" України. Вони знають, слова Лаврова про "постановочні трупи" в Бучі та Ірпені ніхто в ООН не стане навіть обговорювати, за винятком делегацій від "лівеньких" диктатур Куби, Нікарагуа, Венесуели і їм подібних. Тому в тисячний раз ними запущена мантра про "нацизм в Україні і боротьбу з ним", щоб перевести розмову з вбивств, скоєних ра**истами в Київській області на Степана Бандеру, за голову якого Кадиров обіцяє грошову винагороду.
Схема заяви Лаврова очевидна: українці – це нацисти, нацисти – це звірі, і тільки звірі могли влаштувати різанину в Бучі та Ірпені, але ніяк не російські солдати, які перемогли Гітлера. Ця схема - суцільно підміна смислів і маніпуляція ними.
Нацисти ніколи в природі не існували. Були німецькі націонал-соціалісти з робітничої партії, такий же клон партії більшовиків, як і італійські фашисти. Геббельс на початку своєї політичної кар'єри прямо називав себе націонал-більшовиком. Відмінність націонал-соціалістів від більшовиків лише в тому, що вони не претендували на володіння всім світом під прапором інтернаціоналізму, але погоджувалися на великий шматок життєвого простору. Націонал-більшовизм - популярна і легально існуюча в РФ політична доктрина, натовпи адептів якої в 2014 р. кинулися "денацифікувати" Україну.
Порівняння соціальної природи режимів Рейху і СРСР показує їх ідентичність. Пакт Молотова-Ріббентропа, існування якого в СРСР заперечували до 1989 р., але "знайшли" у 1992 р., однозначно доводить, що Рейх і СРСР напали на Польщу в 1939 р. не окремо, а за загальним планом. Цей історичний факт отримав юридичне оформлення тільки в 2009 р. в резолюції ПАРЄ "Возз'єднання розділеної Європи: заохочення прав людини і громадянських свобод в регіоні в ХХІ столітті", що поставила знак рівності між СРСР і Рейхом.
У вересні 2019 р. це повторив Європарламент у резолюції "про важливість європейської пам'яті для майбутнього Європи", яку Путін назвав "копанням у запліснявілій пляшці історії". У Кремлі невдоволено бурчали на адресу Литви і Польщі, які ініціювали її, але нічого зробити не могли, так як вона була частиною Угоди між Меркель і Путіним. У травні 2019 р. в Німеччині масово стали говорити про чудову "формулу Штайнмаєра" для України і до кінця місяця сталося диво: на Росії, нарешті, офіційно опублікували радянський екземпляр "пакту Молотова – Ріббентропа". Його публікація-це офіційне визнання Росією, що вона, як правонаступниця СРСР, такий же ініціатор Другої світової війни, як і Німеччина. Юридичною фіксацією цього і стала резолюція Європарламенту, що розділила порівну відповідальність за початок війни між Рейхом і СРСР.
Читати такожБитва за Київ виграна, битва за Україну тільки починається: чому Росія полізе зновуПісля публікації радянського примірника "пакту" і резолюції Європарламенту, постає питання: хто кому нацист, і чому Лавров і Росія одноосібно вирішують, хто в цьому світі нацист, а хто ні, і на якій підставі вони це роблять. Держава-винуватець Другої світової війни явно не має ні морального, ні юридичного права це робити. Тим більше, що говорити слід про націонал-соціалістів, а не про міфічних нацистів – журналістському сленгу, що виник з прагнення видавців скорочувати для економії число букв на шкоду змісту слів.
Після публікації 3 квітня фактів про різанину в Бучі, російські ЗМІ того ж вечора стали писати, що це зробила не РФ, а всюдисущий батальйон "Азов". Але оскільки "Азов" обороняє Маріуполь, то навіть ра**истські писаки зрозуміли, це перегин, і стали додавати до "батальйону" Азов " ще й ЗСУ.
Але населення РФ знає від Шойгу і ЗМІ, що Київська область була на рубежі лютого і Березня зайнята "доблесною" російською армією, яка почала залишати їй лише з 30 березня. Так що ніхто крім російської армії вчинити ці жахливі вбивства не міг і явно не "укронацисти" шлють посилки з награбованим в Росію з поштових відділень Білорусі. В результаті виникла ситуація, коли Кремль в ООН може нескінченно заперечувати, що все це зробили не його солдати, але змушений чимось виправдати зроблене в очах росіян, щоб ті могли спати спокійно і користуватися речами, вкраденими в Україні. Мародерство армії РФ в Україні настільки масове, що приховати його не в силах навіть Кремль, тим більше, що на нього стали нашаровуватися і інші ще більш жахливі злочини. Замовкнути їх в Кремлі теж не можуть, незважаючи на всі закони Про захист честі російської армії, так як Лавров вже відкрив пащу і гаркнув: "це зробили не ми" і його показали по всіх телеканалах РФ.
Тому і з'явився опус Сергейцева. Його автор пішов за схемою Лаврова і відверто написав, що росіяни-"надлюди", можуть вбивати і грабувати в Україні без особливих обмежень в порядку її "денацифікації", і не тільки зараз, але і ще років тридцять. Однак, щоб це не виглядало закликом до вбивств, грабежів і геноциду українців, Сергейцев підвів під нього "філософську" базу і план "денацифікації", в результаті реалізації якого має зникнути навіть слово "Україна".
Читати такожТри докази того, що Росія бреше про звірства в БучіУ Кремлі не випадково довірили Сергейцеву цю брудну роботу. Він уродженець України і все ще її громадянин, давно живе в Москві. Він переконаний ра**ист. У минулому брав участь у кількох виборчих кампаніях, в Україні та в РФ. У тому числі в 2004 р. в штабі Януковича став автором плаката з картою України, населення якої було поділено на три сорти, і цей плакат за методикою "чорного піару" був приписаний команді Ющенка. Першим сортом на ньому були позначені жителі західної частини України, другим - центральної, а третім частина південно-східних областей. З 2014 р. Ця карта знову повернулася в користування російських пропагандистів. Але на цей раз на ній першим сортом були позначені Південно-східні області як якась "Новоросія", другим – центральні області як" Малоросія", а Західні були віднесені до гіршого третього сорту.
У повній відповідності з цією картою Сергейцев і рекомендує проводити "денацифікацію" в Україні. Більш м'яко в першосортних областях і максимально жорстко - в третьосортних. У Київській області – проміжний варіант. Як він виглядає на практиці, показують тіла вбитих у Бучі, Ірпені та інших її населених пунктах. "Денацифікатори" змусили всіх жителів окупованої ними Київщини носити білі пов'язки, що не спостерігається в їх зоні першого сорту – в окупованих Херсонській та Запорізькій областях, або просто ще не стало предметом гласності.
Гітлерівці не забороняли євреям національну символіку - шестикутну зірку, навпаки, вимагали обов'язково носити, і не змушували їх називати себе німцями. Рашисти скасовують всі національності, крім росіян, і стирають історичну пам'ять у всіх ними захоплених країнах. У тих випадках, коли колір шкіри, розріз очей, тип Волосся та інші антропологічні ознаки не дозволяють назвати людину російською, вони оголошують його росіянином, тобто, неповноцінним російським. Серед росіян свої градації по сортам. За історичною сукупністю і масштабністю - це найбільш системна практика геноциду, яка навряд чи має аналоги.
Читати такожЗрівняти з землею Дніпро і повернутися для штурму Києва: який подальший план Росії"Денацифікація" в окупованих південних областях має свою специфіку. Їх жителі теж не першосортні росіяни, незважаючи на те, що позначені такими на карті Сергейцева. У цьому ра**исти змогли наочно переконатися, бачачи постійні мітинги проти окупації, що відбуваються в багатьох південних містах, від багатолюдного Херсона до маленької Голої Пристані. Розстріл такого мітингу в Енергодарі з мінометів 2 квітня - ще один наочний приклад "денацифікації". В історії Європи це перший випадок, коли проти беззбройного мітингу були використані армійські міномети. Особливість " денацифікації "на півдні в тому, що ра**исти вважають для себе більш доцільним примусово вивезти більшу частину його населення в фільтраційні табори на Росії і там в спокійній обстановці його розділити по сортам, переселивши найбільш "першосортних" до Сибіру, Забайкалля і Приамур'я, де спостерігається стабільне скорочення населення. За інших вимагатимуть з України величезні викупи. Для ра**истів українці з півдня такий же ліквідний товар, як і відібране у них майно.
Практика масового викрадення українців в РФ почне набувати більшого масштабу після початку активних бойових дій по всій протяжності Південного і східного фронтів і буде супроводжуватися тими ж жахами, які були в Київській області.
Досить швидко припинити цей геноцид та інші злочини ра**истів можна серією ракетних ударів по їх головному командному пункту в Кремлі і скупченням їх військ поблизу кордонів з Україною. Саме така військова операція проти Сербських імперіалістів дозволила не допустити геноциду ними албанців в Косово, в близькості якого після різанини в Сребрениці мало хто сумнівався. Нові військові приготування ра**истів, триваючі ракетні обстріли міст України і різанина в Бучі та Ірпені показують: інших варіантів людству вони просто не залишили. Історична відповідальність за прийняття рішення про її початок лежить на США, так як нинішній рашизм - це далекий результат угоди Рузвельта зі Сталіним в Ялті. Символічно, що виправити цю помилку тодішнього лідера Демпартії США належить Байдену, а не президенту-республіканцю.