Те, що ФБК оголосили екстремістською організацією, навряд чи можна вважати сенсаційною новиною: судові постанови в Росії передбачувані приблизно так само, як інтерв'ю Путіна з образами Заходу і України і цинічними заявами про російську демократію і миролюбність. Тим більше те, що відбувається - це не спорадичні рішення озлобленої влади, а цілком чіткий, продуманий і логічний план: оголошуємо неможливим висунення "екстремістів" в усі структури влади, потім оголошуємо екстремістським все, що ще залишилося від опозиції, - і зачищена політична сцена готова. Сцена для оплесків.
Читати такожУкраїнському "совку" пора прощатися з мріями про "порядок, як у Лукашенка"На наших очах насправді розгортається нова історична драма - російський і білоруський режими перетворюються з авторитарних на тоталітарні. Оскаженілий безумець Лукашенко до смерті перелякався власного народу, що вийшов на вулиці, і тепер рве і мече, садить навіть домогосподарок, не те що літаки, влаштовує показові процеси і мерзенні інтерв'ю. Тому в колись тихій і провінційній Білорусі тепер в буквальному сенсі слова живого місця не залишається, одна мертвечина під підозрілим поглядом старіючого диктатора і його нащадків.
У Росії на вулиці так багато людей, як у Білорусі, не виходило - але Путін боїться апріорі. Він вміє царювати тільки в стерильній атмосфері брехні і натужного обожнювання. І побачивши, що більше не сприймається співвітчизниками як мачо, що літає зі стерхами, закручує гайки не тільки на сьогодення, а й на майбутнє. Так що і в Росії незабаром живого місця не залишиться: хто зможе - поїде, хто не поїде - того посадять. Одна мертвечина під підозрілим поглядом старіючого диктатора і Медведєва.
Читати такожУв'язнені інтерв'ю не дають: чи виграє Лукашенко від "зізнань" ПротасевичаІ саме ця неминуча метаморфоза, переродження авторитаризму в тоталітаризм зумовлює подальший шлях Росії і Білорусі. Авторитаризм, як відомо, здатний до модифікації - так, він нерідко переходить в тоталітарний жорстокий режим, але може перевтілитися і в демократію. І інституції авторитаризму, в яких є хоч якесь місце для іншого голосу, здатні забезпечити цей не завжди плавний перехід. Саме тому в тій же Україні головні рішення під час краху авторитарних режимів приймалися саме в парламенті, а не на вулиці. А тоталітаризм - він може тільки впасти. Разом зі своїми псевдовиборами, псевдопарламентами, разом з брехунами на телебаченні, бандитами в правоохоронній системі і злодіями в бізнесі.
Те, що мертве, обов'язково помре.