У червні Лукашенко двічі скаржився, що сидить на балконі, який можуть зрізати, і на цій підставі 25 червня попросив у Путіна ядерну зброю. Той відмовив, але запевнив, що вирішені всі питання по "Cоюзній державі", що не має назви. У червні було розпочато і процес реєстрації цієї держави в ОДКБ як ще одного члена блоку.
Лукашенко і Путін тепер наречений і наречена по ОДКБ, але дату весілля оголосять, коли зведена московська комісія остаточно прийме білоруський "балкон" в експлуатацію. Поки його приймають по частинах і, незважаючи на запевнення Путіна, що всі питання вирішені, не вирішено головне: бути "весіллі" чи ні.
Першим випробування білоруського "балкону" на витривалість почав з 24 лютого Шойгу і залишається ним в цілому задоволений. У червні в Мінськ з тією ж метою злітали Мішустін, Лавров і менш помітні особи. Навіть колишній "мосадовець" Яків Кедмі злітав і пообідав 20 червня з Володимиром Макейем, що відповідає у Лукашенка за іноземні справи, яких немає.
За пару днів до вторгнення з Києва виїхали всі дипломати Білорусі і тепер у неї справи тільки з РФ, яка їй держава братня, а не іноземна. Лукашенко сам 24 лютого вбив наповал всю торгівлю Білорусі з Україною і тепер дивно кличе українців приходити до нього в ліс по ягоди. Але не зізнається, буде він це вважати нападом на Білорусь чи ні.
Лукашенко так вдало відбив напад на себе, який нібито готувала Україна, що опинився в полоні у московитів без єдиного пострілу. Він одним махом закрив білоруські магазини в Україні, залишив без ринків збуту свою легку і харчову промисловість і зробив контрольний постріл по нафтопереробному заводу в Мозирі, який тепер експортує солярку і бензин тільки до армії РФ.
Транзит в ЄС з РФ теж припинився і залишився лише у вигляді білоруських креветок і мідій, які під санкціями в РФ, але не в ЄС. Заборона ЄС на ввезення в Калінінградський анклав швелерів, цементу і всього того, що РФ може використовувати там для будівництва дотів, посилила гармонію в колгоспі імені Лукашенка. Для повної ліквідації "балкону" залишилося лише переконати Москву розмістити і застосувати в ньому ядерну зброю, коли Лукашенко з дітьми буде в Сочі на дачі у Путіна. Але Пєсков 28 червня підтвердив слова Путіна: розмови про це з Лукашенком не було, незважаючи на те, що при їх зустрічі він ядерну зброю просив.
Читати такожПутін виліз раптом з бункера і зморозив дурістьУ Кремлі, всупереч явним успіхам з окупацією "балкону", ніяк не визначаться, що з ним робити далі і коли його зрізати разом з Лукашенком. Головна причина: у Кремля немає ясного бачення, що йому робити потім. Тому відповіді на питання: коли відправляти воїнство Лукашенка на війну в Україну, а може і не тільки в Україну, немає навіть у Кремля. Ні, при тому, що рішення і можливість погнати його на війну є.
У лютому Москва не погнала масово білоруську армію в Україну в основному з двох причин: через презирство до неї і особисто до Лукашенка, який так зарвався, що двічі заявив – це він разом з Путіним розробив план введення військ ОДКБ в Казахстан і успішно реалізував його. Така фамільярність "колгоспника" сильно зачепила "чекістів", а оскільки вони були повністю впевнені в успіху вторгнення, то вирішили не давати йому ні найменшого приводу претендувати на лаври переможця українських"нацистів".
Зараз вся ситуація сильно змінилася і в будь-який момент може ще змінитися в зовсім не приємну для Кремля сторону. Його "військової спецоперації" проти України йде п'ятий місяць. Саме по собі це не дуже бентежить Кремль. Спецоперація " інтернаціональний обов'язок Афганістану "тягнулася десять років," контртерористична операція" в Чечні теж йшла десять років. Москва за бажання і Столітню війну може назвати затяжною спецоперацією.
По-справжньому Кремль бентежить інше - ніхто не веде з ним переговорів про припинення війни, і тим більше на його умовах. Запровадження персональних санкцій проти Путіна і його сім'ї, в прямому і переносному сенсі, це включення за замовчуванням того ж правила, що і відносно Гітлера – під трибунал і безумовна капітуляція. Навіть Зеленський не проситься вже на атракціон "подивитися в очі Путіну". Через це в Кремлі не знають, коли і як згорнути "спецоперацію" і що взагалі робити далі, оскільки "маленька і переможна "спецоперація" в Україні запустила механізм глобальної війни всього світу з Росією.
Цей механізм з кожним днем набирає обертів і в неї включаються все нові країни. Відмова уряду Індонезії впустити Путіна в країну на саміт G-20 – приклад не менш вражаючий, ніж торгова війна з РФ, яку веде Казахстан з благословення Китаю, або вступ Швеції і Фінляндії в НАТО. Шантаж Москвою миру ядерною війною вже не стільки лякає, як дратує. Росія сама поставила світ перед вибором: або я буду нескінченно тебе кошмарити, або я всіх уб'ю ядерною бомбою і себе теж. Світ розсудливо вирішив, є і третій, більш приємний варіант, - ліквідація Росії як бандформування будь-яким способом, і все активніше цим займається, чим бентежить Кремль.
Читати такожПеремогти Україну вони вже не зможуть ніколиДехто в Кремлі розуміє, що вони не можуть виграти цю війну, навіть якщо застосують тактичну ядерну зброю. Більше того, його застосування лише прискорить ліквідацію Росії і за сценарієм не просто жорсткому, а наджорсткому. В результаті кураж у Кремля падає, так як у нього є чотири варіанти.
Перший - викинути за борт Путіна, як Стенька Разін викинув Перську княжну, про що досі з гордістю співають росіяни, коли вип'ють. По суті це означає самим почати дерашизацію, деколонізацію, демілітаризацію і демократизацію РФ, чого всі і чекали від них до 24 лютого.
Другий варіант - коли це за них зроблять ООН та інші міжнародні організації, включаючи Рамштайнську коаліцію і НАТО.
Третій - відкрити свої секретні біолабораторії і несекретні пробірки з чумою, сибірською виразкою та іншим, які є в кожній санепідемстанції, і випустити це на території зі списку недружніх РФ країн, а також кандидатів в них. На території "споконвічно російських" земель Казахстану, Центральної Азії, а також Афганістану як шляху до Індії, і Китаю, як конкурента, теж випустити, щоб потім не возитися з ними, як з Україною. Якщо число європеоїдів в Європі і Північній Америці, а також китайців і японців вдасться так скоротити в два-три рази, то РФ стане гегемоном на планеті, а Путін буде жити вічно в двійниках і розповідати про успіхи своєї науки і медицини.
Цей план не секрет, і одна з причин, через які Всесвітня організації охорони здоров'я при ООН навесні 2020 р. оголосила пандемію в якості навчальної тривоги. Тоді ж РФ серйозно попередили, що в разі застосування бактеріологічної зброї їй буде ще гірше, ніж у разі застосування ядерної, і поки вона утримується застосовувати його навіть в Україні.
Четвертий - вести неспішну війну з Україною і вичікувати. Цим Кремль і зайнятий. Але у цього варіанту є часова межа, яка з кожним тижнем звужується, і наближає два основні варіанти: або Путін повторить долю Перської княжни, або РФ перейде під Управління ООН, або подібно Антарктиді під управління консорціуму з 50-ти країн і групи країн-спостерігачів. Базою для формування такого консорціуму може стати Рамштайнська коаліція, до якої вже вступило 50 країн.
Але в Кремлі знають, що вони не можуть нескінченно вичікувати і тягнути час, як і не можуть нескінченно воювати з Україною. Захопити Україну теж вже не можна, оскільки це розв'яже всім руки, і ООН видасть мандат на її звільнення, як це було після окупації Кувейту армією Іраку. Саме тому генсек НАТО Столтенберг перед його самітом в Мадриді і Байден на саміті заявили про збільшення Сил швидкого реагування Альянсу в Європі до 300 тис. осіб.
Цього достатньо, щоб заарештувати в Москві Путіна, Лаврова, Шойгу та інших злочинців, і це останнє попередження кремлівським від Альянсу і США: або Путін летить за борт, або ми будемо змушені витратитися на перекидання військ і рахунок за всю операцію включимо окремим рядком в загальну суму репарацій. Саддаму Хусейну теж довелося сплатити рахунок за послуги з вигнання його армії з Кувейту.
Так що, у повільного просування російської армії в Україні є не тільки військово-технічні причини, а й політичні. Окупація нею всієї України технічно ще можлива, але політично вже не реальна. Тому частина кремлівських намагається вибудувати п'ятий варіант як зручне для них завершення четвертого. Спробою його реалізації стала історія зі статтею в журналі "Національний інтерес".
Читати такожКремлівський маніяк біситься18 червня цей журнал, що видається в США за російські гроші, опублікував статтю американського політтехнолога Девіда Пайна з 15-ти пунктів пропонованого ним мирного договору між Україною і РФ. Кремль виклав в ній свої хотілки по максимуму, щоб мати простір їх обрізати. Пообіцяв повернути Запорізьку, Харківську та Херсонську області і визнати легітимним уряд Зеленського, якщо він віддасть Крим, а також Донецьку та Луганську область РФ. Якщо ні, то тоді армія РФ захопить Миколаївську і Одеську області, про що Пайн в кінці і написав, посилаючись на безіменного російського генерала. "Балкон" Лукашенко теж згадав, запевнивши, що РФ готова вивести з нього свої війська, якщо країни Західної Європи виведуть свої з Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини та Естонії. Росію думки самих цих країн не цікавить.
Але стаття Пайна, навіть якщо всі знають, що вона написана в Кремлі, не причина для Білого дому на неї реагувати. Тим більше, після багатьох років пранк-дзвінків спецслужб РФ. Вони вже догралися до того, що якщо Путін подзвонить Байдену по відео-спецзв'язку, то той має право не повірити, що це Путін, а не двійник, і що ФСБ його не розігрує.
Тому Кремль став шукати, як реально почати переговори з США. Доручив це зробити своєму агенту Дмитру Саймсу, головному директору журналу"національний інтерес". Той звів посла РФ в США Антонова з Залмаєм Халілзадом, екс-послом США в Афганістані в кафе "Мілано" в Джорджтауні, але вже 24 червня "Politico" опублікувало короткий звіт про їхню зустріч.
Читати такожЧи здатний Лукашенко встромити ніж у спину Путіну і не пустити армію Білорусі на війну з УкраїноюЗгідно з ним, Антонов просив Халілзада допомогти почати таємні переговори Кремля з Білим домом і питав, від чого РФ повинна з 15-ти пунктів Пайна відмовитися відразу, щоб вони почалися. Схоже, Кремль вже згоден на варіант: всі території, включаючи Крим, поверну, але не буду вибачатися і платити репарації. Тому Антонов так наполегливо твердив Халілзаду, що Росія вимагає до себе поваги і гарантій, а Пайн в статті 10-им пунктом вписав відмову від міжнародних трибуналів над військовими злочинцями. Судити російських військових злочинців, як наполягає Пайн, повинні тільки трибунали РФ.
Халілзаде послав Антонова з пропозицією переговорів в посольство України в США. Білий дім на інформацію про цю зустріч публічно не відреагував. Вашингтон мудро хоче, щоб Путін, Лавров і вся кремлівська банда розписалася під цими 15-ма пунктами сама, а не рукою Пайна. Сильна стратегія, бо це буде самовикриттям російського імперіалізму і кінцем маячні про нацистів-бандерівців. У Кремлі це розуміють, тому Пєсков постійно говорить, що Україна сама знає які умови РФ вона повинна виконати, так як соромиться сказати, які ще українські землі крім Криму хоче забрати і анексувати Москва.
Білий дім, оприлюднивши цю незграбну спробу Кремля почати з ним сепаратні переговори, фактично відповів на питання Антонова, що РФ треба відмовитися від усіх 15-ти пунктів Пайна і вивчити слова дерашизація, демократизація та інші, якщо вона хоче, щоб з нею почали справжні переговори США, Україна та інші країни.
На це в Кремлі вирішили вразити США і ЄС тим, що у нього є літаки, з яких можна запускати ракети, здатні потрапити точно в ціль з відстані 5 тис. км. Для цього РФ спочатку 25 червня обстріляла ними Київ і Волинь, а потім Кременчук, намагаючись поєднати два в одному: завдати шкоди Україні і показати США, що наступний удар вона може завдати якої-небудь європейської столиці як центру прийняття рішення.
Ефект від цієї витівки Кремля виявився зворотним тому, якого він очікував. Байден пообіцяв направити 300 тис. військ, Альянс оголосив РФ проблемою №1 для світу, а Україні виписали додатковий чек на зброю. Цією витівкою Кремль не тільки ускладнив свої майбутні спроби таких таємних зондажів як зустріч Антонова з Халілзадом, але і зміцнив західні демократії в думці, що з РФ треба кінчати швидше, а не чекати, коли Путіна викинуть за борт. Попутно Кремль нашкодив своїй інформаційній операції, яку тільки почав розкручувати в російських і французьких ЗМІ на основі дезінформації, що ВСУ нібито кинули Французькі гаубиці на поле бою і їх випуск освоює "Уралвагонзавод". Але це вже зовсім дрібний провал в порівнянні з іншими.
Читати такожЛукашенко на низькому старті, або коли Білорусь відкрито вплутається у війну в УкраїніУ ситуації, коли в Кремлі чітко не знають, що робити далі з війною і РФ, про те, що робити з "балконом" Лукашенка, знають ще менше. Відносно нього є ціле громаддя планів, але конкретного на даний момент немає. "Колгоспник "це чуйно вловив і став знову грубіянити "чекістам". Закликав 28 червня своїх директорів освоїти "нашу Росію" в рамках програм імпортозаміщення в ній, тим більше, що продавати білоруські товари все одно вже більше нікуди.
Так і сказав: "нашу Росію". "Колгоспник" знову намагається включитися в боротьбу за її трон і пропонує себе в якості найкращого в світі імпортозамісника. Коли почнеться Деколонізація РФ він ще буде намагатися запропонувати себе ООН в якості кращого в світі експерта і менеджера з пострадянських господарств і просити дати йому натомість Білорусі пару нечорноземних областей під зобов'язання зробити з них що-небудь корисне для світу, а не війни.
Подібно російським військовополоненим він розповідатиме, що якби не дозволив московитам нападати з Білорусі на Україну, то вони посадили б його у в'язницю або вбили б. Така метаморфоза з Лукашенком обов'язково станеться, якщо до цього московити або білоруси самі не скинуть його з балкона.
Сергій Климовський, блогер, кандидат історичних наук
Текст публікується зі скороченнями. Повна версія на Фейсбук-сторінці Сергія Климовського.