Зустріч Рамштайн-3 завершилася, проте сподівання на рішення про більш суттєві поставки озброєння Україні не виправдалася. Союзники вирішили надати нашій країні для протистояння Росії 18 одиниць 155-мм гаубиць, 3 реактивні системи залпового вогню і дещо ще. Йдеться про якісь одиниці гармат, машин, стволів, знарядь.
Втім, для початку необхідно оцінити військовий потенціал України в цілому, тобто сукупні озброєння, майно, чисельність особового складу. Тоді проясниться реальний стан справ, скільки і чого нам не вистачає.
На початку повномасштабного вторгнення, в лютому, військовий потенціал Росії перевищував наш втричі. Одну третину потенціалу Росії українська армія знищила в боях за північ України, а решту РФ передислокувала на схід і південь. Однак все одно наші військові сили і потенціали не рівні.
Росія починала з 92 батальйонно-тактичних груп (БТГ), а потім їх чисельність збільшила до 110, створила резерв, який, за різними оцінками, налічує 20-40 БТГ – це досить багато. Плюс, як і раніше, у Росії очевидна перевага в озброєннях. Тобто російський військовий потенціал досі більший за наш.
У зв'язку з цим Росія може на найважливіших для неї ділянках фронту (Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Слов'янськ) накопичувати сили, що дозволяють вести наступальні дії.
На зустрічі Рамштайн-1 було поставлено стратегічне завдання – послабити Росію до такого стану, щоб вона була нездатна на подібну агресію в майбутньому проти України або країни-члена НАТО. Тоді ж говорилося, що допомога Заходу Україні повинна бути такою, щоб забезпечити успішні оборонні дії українців.
Але – для того, щоб ми могли успішно оборонятися і зупинити просування російських військ, наші військові потенціали повинні бути приблизно рівними. Це необхідний мінімум, без якого ми не можемо приступити до виконання поставленого стратегічного завдання.
Читати такожПоки Київ приймає лідерів ЄС, Москва бенкетує за порожнім столом: як РФ опинилася в повній ізоляції
А для того, щоб Україна могла почати контрнаступ і відвоювання вже захоплених територій, наш військовий потенціал повинен бути більшим за російський.
Якщо, наприклад, говорити про чисельність особового складу, то на початку війни у нас було 350 тисяч чоловік, а Росія підійшла до наших кордонів угрупованням чисельністю 170 тисяч чоловік. І, не забуваємо, що військовий потенціал РФ перевищував наш втричі. Втім, важлива не тільки кількість військовослужбовців, а й кількість техніки, її якість, сучасність, рівень підготовки особового складу, логістичне забезпечення.
Минуло три місяці. Але російський потенціал, як і раніше, суттєво більший за наш.
Переконаний, що західним військовим фахівцям непогано було б прорахувати, що, на їхню думку, і в яких кількостях потрібно Україні для вирівнювання сил і військових потенціалів, а вже потім розрахувати, скільки реально потрібно гаубиць, скільки танків (які вони не дають), скільки ракет (які вони не дають), скільки літаків і ППО (яких нам також не надають).
Читати такожПідсумки зустрічі Рамштайн-3: чому Україна може здобути перемогу у війні з Росією
Адже існують об'єктивні закони війни. Можна воювати і малою кількістю особового складу, але тоді обов'язково має бути сучасне озброєння. Або, навпаки, якщо немає сучасного озброєння, потрібно мати велику кількість особового складу, озброєного старою технікою. Третього не дано.
Доти, доки ми не вирівняємося в потенціалах, ми будемо воювати з таким же успіхом, що й зараз – ми будемо вести жорсткі кровопролитні оборонні бої. А про виконання більш серйозного завдання – наступ – поки що навіть не йдеться, тому що для цього потрібні сили, сучасні озброєння. І нам от дали 18 гаубиць і 3 системи залпового вогню…
Виходить, що Захід, з одного боку, не зацікавлений у швидкій перемозі України, а з іншого – просто боїться ескалації. Саме для того, щоб не допускати ескалації, Україні і видають допомогу потроху. Але це півбіди, але ж цю допомогу ми отримуємо ще й із запізненням. Захід увесь час боявся ще більшої ескалації, ніж є – що в 2008 році під час війни в Грузії, що в 2014-му на початку війни в Україні, тому і санкції вводив слабенькі. Путін врахував цей досвід і впевнено нарощував сили, планував свої подальші загарбницькі дії.
Захід забуває, що диктатори розуміють тільки силу.
Читати такожЧотири перемоги і одна зрада: що приніс Україні візит до Києва та Ірпеня Макрона і компанії
Західна преса вже сформулювала три можливі сценарії подальшого розвитку війни в Україні з урахуванням тієї допомоги, що нам надається.
Перший із можливих сценаріїв полягає в тому, що Росія буде поступово просуватися вглиб української території, захоплюючи нові і нові території в Луганській і Донецькій областях. І так буде відбуватися в тому випадку, якщо західна допомога буде надходити в тій же кількості і з тією ж швидкістю, що і зараз.
Другий сценарій передбачає, що, якщо жодна зі сторін не зможе просуватися, і війна буде тягнутися в позиційній фазі місяцями або навіть роками, з великими втратами для обох сторін і наслідками для світової економіки. Однак я не думаю, що буде реалізований такий сценарій, швидше за все, до мирних переговорів прийдуть вже цього року. Але цей варіант буде можливий тоді, коли допомога Заходу дозволить нам вирівняти наші військові потенціали.
Третій сценарій, який вважають найменш імовірним – що Росія скорегує свої цілі, заявить, що нібито досягла того, чого збиралася досягти, і спробує підготувати ґрунт для завершення бойових дій. Однак російські пропагандисти в будь-якому випадку скажуть, що Росія перемогла. Цей сценарій буде реалізований тоді, коли потенціал України буде більше потенціалу Росії, коли ми виженемо російські війська зі своєї території.
Читати такожДуже скоро Росії доведеться скреготати зубами і плюватися отрутою
Відповідно, якщо ми будемо отримувати військову допомогу в таких обсягах, як затвердили на Рамштайні-3, то отримаємо перший сценарій. Росія буде і далі просуватися, захоплюючи нові українські території, а наші хлопці і дівчата на передовій будуть кров'ю обливатися.
Втім, не варто це розцінювати як готовність Заходу «здати» Україну Путіну, це не так. Захід побачив, що у нього зараз є шанс досягти дуже серйозних стратегічних цілей, не задіявши для цього свої війська. Однак, нічого не надаючи і не вкладаючи, нічого досягти не вийде, тим більше, у війні.
До того ж, Байден не може собі дозволити «здати» Україну – він ще не може оговтатися після історії з Афганістаном, а якщо ще додасться провал в Україні, йому не світить вдруге стати президентом. А от Макрон і Шольц, швидше за все, будуть, як і раніше, наполягати, щоб Київ зробив те, чого хоче Росія, і перейшов до миру, адже тоді вони, Європа, будуть жити сито і спокійно, а як буде жити Україна – їх це не турбує.
На таких обсягах допомоги, як зараз, Україна протримається місяці, до кінця року. Але – з колосальними втратами.
Читати такожРамштайн-3 і видача зброї по чайній ложечці: що змінить надана Україні допомога
До того ж, коли Путін бачить, що Україні надають військову допомогу дуже дозовано, потроху, його це надихає на подальше просування і більшу агресію.
Втім, є невелика надія на те, що реальні обсяги озброєння і військової техніки, які постачає Україні Захід, просто не оприлюднюються, що нам називають менші цифри. Нехай би вони таїлися і взагалі нічого не говорили – аби тільки був результат, тобто поліпшення нашого становища на фронті. Життя і підсумки бойових дій найближчого часу покажуть, як ідуть справи з поставками озброєнь насправді.
Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор, екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ, спеціально для Главреда